- непокоєння
- —————————————————————————————непоко́єнняіменник середнього роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
непокоєння
Смотреть что такое "непокоєння" в других словарях:
непокоєння — я, с. Дія за знач. непокоїти і непокоїтися … Український тлумачний словник
непокоїти — о/ю, о/їш, недок., перех. 1) Порушувати чий небудь спокій; завдавати турботи, клопоту; турбувати. 2) Викликати хвилювання, тривогу, побоювання; приводити у стан неспокою, занепокоєння; хвилювати. 3) Завдавати фізичного болю; турбувати … Український тлумачний словник
непокоїтися — о/юся, о/їшся, недок. Відчувати хвилювання, тривогу, побоювання, занепокоєння; хвилюватися … Український тлумачний словник
інфестація — непокоєння, загроза … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
турбація — заколот, заворушення, турбота, клопіт, стурбованість, непокоєння … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
трапеза — зи, ж. Вр. 1. Трудність, невигода, труд, праця, непокоєння когсь; клопіт, турбота. Мав єм вельку трапезу з малима дітми. 2. Їжа, обідній стіл в монастирі … Словник лемківскої говірки
лякатися — а/юся, а/єшся, недок. 1) чого і без додатка. Відчувати страх перед ким , чим небудь; боятися когось, чогось. || Полохатися. 2) Відчувати занепокоєння; непокоїтися; боятися … Український тлумачний словник
пекти — печу/, пече/ш; мин. ч. пік, пекла/, пекло/; недок. 1) перех. Готувати їжу, нагріваючи, прожарюючи на вогні або на жару (у печі, в духовці і т. ін.). 2) перех., перен., зневажл. Виготовляти що небудь дуже швидко, у великій кількості. || неперех.… … Український тлумачний словник
пекучий — а, е. прикм. 1) Який надмірно гріє, палить; дуже гарячий, жаркий. || Дуже великий, сильний (про холод, мороз і т. ін.). || Який викликає хворобливе відчуття жару, печії, паління і т. ін. || Який викликає відчуття гострого, різкого болю. || Який… … Український тлумачний словник
турбуватися — у/юся, у/єшся, недок. 1) Бути неспокійним, хвилюватися; непокоїтися. || за кого – що, про кого – що, ким, чим. Виявляти занепокоєння стосовно кого небудь, з приводу чогось. 2) Виявляти увагу до чиїхось потреб, піклуватися про кого , що небудь. •• … Український тлумачний словник
